Туриці зимові

Вчора, ганяючись за вірусом, який вліз до мого компа, я не встигла викласти матеріал про старослов'янське свято Туриці.

Мене завжди цікавила так звана "Стара Русь", час, коли до нас ще не прийшла нова віра, і час, коли наші предки ще жили у злагоді з собою та навколишнім світом (принаймні, мені так завжди здавалося, що саме так це і було ). На різних етапах мого життя цей інтерес в мені то трохи притухав, то, часом, домінував , але ніколи мене не полишав...
Можливо, що саме тепер, він має своє нове забарвлення і виражає мою власну форму внутрішнього спротиву тому брутальному бидлізму, який нам щохвилинно і щосекундно навязується через телебачення, інтеренет й ту жовту пресу, яка тоннами продається на розкладках біля метро... Не знаю...

Але повернемося до старожитностей! Тоді, у дохристиянські часи, на нинішнє 6 січня, припадали святкувавання  Туриці.
Вони були присвячені туру - одному з найдавніших шанованих серед слов'ян тварин, що володіють магічною силою. Прийнято вважати, що у турі втілюється союз Велеса і Перуна на славу і процвітання Роду слов'янського.
Фотоілюстрація
Син Велеса та Макоші, Тур, як і грецький Пан, протегує пастухам, гуслярам, скоморохам, не цурається молодечих забав, танців та веселощів, а також захищає гаї та лісову звірину.

У цей день ворожать на весь майбутній рік, тому що свято закриває зимові святки. 12-й день святок відповідає 12 місяця року. Ворожіння відбуваються під вечір, з настанням темряви. Збирають сніг для відбілювання полотна. Сніг, зібраний цього вечора, кинутий у криницю, може зберегти воду на весь рік.
Слов'яни бачили у святі Тура найдавніший обряд посвят юнаків у чоловіків, коли, перевтілюючись у вовка, юнак повинен був проявити мисливські здібності та військову відвагу і завалити свого першого тура.  *Пам’ятаєте у «Слові о полку Ігоревім» яким високоповажним епітетом нагородив автор князя Всеволода Святославовича - Буй-Тур Всеволод*

Стародавні слов'яни брали приклад з цих грізних тварин, які не дбали про себе, щоб захистити стадо. Вони намагалися навчити юне покоління нападати і оборонятися, проявляти винахідливість та стійкість, витривалість, хоробрість, уміння об'єднуватися для відсічі ворогам, захищати слабких і знаходити слабке місце у супротивника.

Багато років тури, дикі бики, служили людям як символ честі і хоробрості. З рогів тура робили кубки та ріжки, які заклично сурмили у військових походах, а з особливо великих рогів робили навіть луки.
*А у мене чомусь, як мова заходить про турів, то одразу перед очима випливає приблизно ось така картинка і чомусь мені здається, що це  обов'зково має бути десь у Біловезькій Пущі*
Фото
Але Туриці ще й свято пастухів, у цей час громада запрошувала до себе пастуха на черговий сезон, домовлялася з ним про роботу, довіряючи йому на тривалий час дорогоцінний скарб – своє стадо. Пастух, слуга Велесів, ставив на загальний стіл хмільні напої, а громада - страви, і святом відзначали свою домовленість.

З цього моменту пастух приймав на себе турботу про стадо від різних напастей і хвороб, а тур допомагав йому в цій справі, захищаючи молодих телиць. Починаючи  з лютого, пастухи готувалися до отелення корів.

Текст взято тут
Переклад мій itro