Jan. 5th, 2013
Білий Лебідь в оправі смутку
Jan. 5th, 2013 08:15 pmА насправді...
Покрите лубом, струпами кори,
Пластинами бійцівської кольчуги,
Лускою криці... –
Боже, не бери
Це все як гру кумедної напруги.
Ота броня, панцерний камуфляж,
Де видиво мурованого дота, -
Це справді так.
Однак це лиш міраж,
Якого вже терпіти знеохота.
Та неприступна башта, капонір,
Фортечна брама, вогняні бійниці,
Те мінне поле...
nbsp; Боже, ти не вір,
Бери це все за маревні дурниці.
Насправді ж я беззахисне пташа,
Я зранена, нетямна, я в полоні.
Я – серце. Те, що вічно поспіша
Розквітнути на люблячій долоні.
Євгенія Божик (1936-2012)
А це відео з другої епохи, з другого життя, але так співпадає за настроєм з цією поезією! І мова іде, майже про ті ж самі почуття! Вперше бачу і чую голос Lolly Jane Blue, але вона - чудова!
Lolly Jane Blue - White Swan from Sil van der Woerd on Vimeo.