Дмитро Лазуткін. Поезія 2000-х

Дмитро Лазуткін

Ледь холодні поля і міста іграшкові...

де згубилися ви розпорошились ви
друзі мої і з ким я бився до крові
діти сирої води і гнучкої трави?

ніби в'юнок вислизає життя із долоні
втримати - марно та знову пригадую як
снами моїми - за обрій - проносяться коні
крила свої розправляє у вічність вітряк

це неймовірне а може примарне братерство
ранок сполоханий сонячних променів рій
м'яч волейбольний у сітці
метелик у серці
правда у герці
і гаряче правді моїй

Текст взято з видання:

Б.Матіяш, Жадан Сергій, Бондар Андрій, Маріанна Кіяновська, Коцарев Олег, Галина Крук, Лазуткін Дмитро, Світлана Поваляєва, Мар'яна Савка, Остап Сливинський. Метаморфози : 10 українських поетів останніх 10 років

***********

Найближчі презентації в книгарні "Є" на "Золотих воротах"

та