![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Капище знаходиться у низині, прямо напроти Музею історії України. Я робили фото, стоячи з іншої сторони пагорба, тому капище не на видноті.
Говорять, що це місце Сили і там можна «підзарядитися» та «почистити» свою енергію. Радять приходити рано, «на сходження сонця», стати в центрі на 5−10 хвилин, якщо виникає така необхідність, то там можна молитися або ж зосередитися в медитації. Це святе місце, тут треба вести себе достойно, з повагою до пам'яті предків. Кажуть, що ефект, просто, чудодійний. Я чула від людей, які займаються такими практиками, що після перебування на капищі наступає неймовірний приплив енергії. Але є застереження, що не варто дуже часто практикувати таке «зарядження», як кажуть, «що занадто…»
Єдина незручність у відвідування капища полягає в тому, що там, практично поряд, стоїть каплиця УПЦ Московського патріархату, яку було встановлено декілька років тому на загарбаній від музею та міста території. Планувалося будівництво-відновлення Десятинної церкви. Заради цієї маячні було зруйновано та засипано історичний фундамент легендарної церкви. Тепер цей майданчик виглядає жахливо. Точно, наче татари пройшлися...
Яке відношення мала та має до цього місця УПЦ МП – питання окреме, але протести вчених, громадськості та простих киян спочатку призупинили це варварство, а нещодавні соціально-політичні потрясіння взагалі поставили під великий знак питання присутність УПЦ МП в Україні, як мінімум, у тій іпостатсі, у якій вона перебувала тут при попередньому режимі.
Ну, і на останок трохи про Андріївську церкву...
А чи чули ви, що існує легенда, за якою місце, де тепер тече Дніпро, колись було морем?
Коли Апостол Андрій прийшов до Києва і поставив на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море пішло вниз. Але деяка частина його залишилася і «зачаїлася» під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрився колодязь. В Андріївській церкві немає дзвонів, оскільки, за легендою, при першому ж ударі, вода «прокинеться» та залляє не тільки Київ, але й усе Лівобережжя.
Говорять, що це місце Сили і там можна «підзарядитися» та «почистити» свою енергію. Радять приходити рано, «на сходження сонця», стати в центрі на 5−10 хвилин, якщо виникає така необхідність, то там можна молитися або ж зосередитися в медитації. Це святе місце, тут треба вести себе достойно, з повагою до пам'яті предків. Кажуть, що ефект, просто, чудодійний. Я чула від людей, які займаються такими практиками, що після перебування на капищі наступає неймовірний приплив енергії. Але є застереження, що не варто дуже часто практикувати таке «зарядження», як кажуть, «що занадто…»
Єдина незручність у відвідування капища полягає в тому, що там, практично поряд, стоїть каплиця УПЦ Московського патріархату, яку було встановлено декілька років тому на загарбаній від музею та міста території. Планувалося будівництво-відновлення Десятинної церкви. Заради цієї маячні було зруйновано та засипано історичний фундамент легендарної церкви. Тепер цей майданчик виглядає жахливо. Точно, наче татари пройшлися...
Яке відношення мала та має до цього місця УПЦ МП – питання окреме, але протести вчених, громадськості та простих киян спочатку призупинили це варварство, а нещодавні соціально-політичні потрясіння взагалі поставили під великий знак питання присутність УПЦ МП в Україні, як мінімум, у тій іпостатсі, у якій вона перебувала тут при попередньому режимі.
Ну, і на останок трохи про Андріївську церкву...
А чи чули ви, що існує легенда, за якою місце, де тепер тече Дніпро, колись було морем?
Коли Апостол Андрій прийшов до Києва і поставив на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море пішло вниз. Але деяка частина його залишилася і «зачаїлася» під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрився колодязь. В Андріївській церкві немає дзвонів, оскільки, за легендою, при першому ж ударі, вода «прокинеться» та залляє не тільки Київ, але й усе Лівобережжя.