(no subject)

Їй Богу, у мене вчора було враження, що все іде шкереберть, купа усіляких «нестиковок», якихось дивних непередбачуваних моментів. Але під кінець дня все стало на свої місця і, все-таки, я поїхала до «Мистецького Арсеналу».
Несподівано, відвідування «МА» стало для мене кульмінацією вчорашнього дня, куди ми прийшли на виставу «Альберт, або найвища форма страти». Цю «медіа-виставу» (так заявлено на сайті самого «МА») було створено за однойменним оповіданням Юрія Андруховича, який сам виконував одну з трьох «ролей» у цьому фантастичному, фантасмагоричному дійстві.  Окрім нього, на сцені діяли-грали-співали-шаманили Уляна Горбачевська та Марк Токар. Відеоряд надано від vj-group «CUBE», звуковим супроводженням керував Віктор Новожилов. У відеоряді  використано дуже емоційну графіку Анатолія Бєлова.

( Далі ще багато цікавого... )

(no subject)

Коли в містечку Ньюпорт, штаті Род Айленд, я побачила цю галявину, засіяну нарцисами, мені одразу згадався вірш Вільяма Вордсворта (William Wordsworth), яким я колись захоплювалась, як і багатьма іншими творами американстких авторів 18-19 століття.

Правда, у вірші мова йдеться про лісову галявину біля озера, а на моєму фото - вона при приватному маєтку на скелястому березі океану. Проте, мені здається, це не применшує красу цієї галявини та місця ...

   I WANDERED lonely as a cloud
   That floats on high o'er vales and hills,
  When all at once I saw a crowd,
   A host, of golden daffodils;
   Beside the lake, beneath the trees,
                     Fluttering and dancing in the breeze.

  

   Continuous as the stars that shine
   And twinkle on the milky way,
   They stretched in never-ending line
   Along the margin of a bay:                                 
  Ten thousand saw I at a glance,
   Tossing their heads in sprightly dance.

   The waves beside them danced; but they
   Out-did the sparkling waves in glee:
   A poet could not but be gay,
   In such a jocund company:
   I gazed--and gazed--but little thought
   What wealth the show to me had brought:

   For oft, when on my couch I lie
   In vacant or in pensive mood,                              
   They flash upon that inward eye
   Which is the bliss of solitude;
   And then my heart with pleasure fills,
   And dances with the daffodils.
                                                     
        William Wordsworth, 1804

(Ось тут можна прочитати дуже красивий переклад українською).

( І ще трохи суворої краси Род-Айленду )