Арлінгтон - останній привал героїв

За даними Вікіпедії, цвинтар в Арлінгтоні, штат Вірджинія, не є ні найбільшим, ні найстаршим американським кладовищем.

Статистика свідчить, що щороку це місце відвідує близько чотирьох мільйонів людей. Тут, на протилежному від Вашінгтону боці річки, на площі в 624 акрів ( 2.53 км2), посеред рівно підстрижених галявин та нескінченних ліній білих меморіальних стовпчиків могил , покоїться близько 300 тисяч американських солдатів та офіцерів , ветеранів воєн та членів їх сімей.

Це місце пам'ятає про всіх американських військових, які склали свої голови у всіх конфліктах та кампаніях, починаючи з 1864 року - саме тоді на кладовищі поблизу міста Арлінгтон був похований перший солдат.

Скажу відверто, я ніколи не думала, що мені там буде дуже легко знаходитися. Там надзвичайна атмосфера, це місце, наче, заповнене не просто повітрям, а якимось особливим духом воїнської слави та звитяги. Ти майже на фізичному рівні відчуваєш, що тут до загиблих  воїнів ставляться як до героїв. Там немає такої гнітючої атмосфери, як на наших цвинтарях. Можливо, це враження ще створюється завдяки тому, що там, майже, немає пам’ятників та хрестів у темних тонах, немає цих жахливих огорож, що спотворюють наші цвинтарі і, найголовніше, усе не просто прибране-вимите-вичищене, а вилизане!

Біля входу, коли ти купуєш квиток, щодесять хвилин на вас чекає відкритий автобус, який відвозить відвідувачів до

найбільш відвідуваних сьогодні місць на території кладовища - могили Невідомого солдата та могили президента Джона Фітцджеральда Кеннеді.

Біля першої несе вахту почесний караул, на другому ж - горить Вічний Вогонь.

Кам'яний пантеон на честь невідомого солдата Першої світової війни - це лише видима частина меморіалу, а під плитами, прилеглими до гробниці - поховання невідомих американських солдатів, загиблих під час Другої світової війни, Корейської та В'єтнамської воєн, а також загиблі та ветерани війни в Перській затоці …

Тут несеться почесна варта з офіцерів і раз на дві години (якщо не помиляюся) відбувається зміна почесного караулу. Це процедура дуже складна, вимагає великої витримки та чіткості рухів. У цей час все навколо завмирає і чути тільки як клацають камери фотоапаратів та мобільних телефонів.

А ці фото зроблено уже в самому Вашингтоні, у парку меморіалу Лінкольна.

******

… Коли ми переможемо у нашій теперішній війні, а у мене у цьому немає ніяких сумнівів, мені дуже хотілося, щоби, ми створили ось такий світлий та красивий меморіал усім нашим воїнам, які захищали нашу землю. І щоби, як у японському Ясукуні, ми щорічно запалювали десятки тисяч свічок або лампадок на знак того, що пам’ять про них та їхні геройські душі завжди з нами.