Київські історії. Перепічка

Проходячи сьогодні повз «Київську перепічку», я задала собі питання: «А скільки років вона існує?» Думаю, що достеменно уже майже ніхто не знає. Всі знають, що давно, ще з радянських часів, може років 30-35, причому, на тому ж самому місці, на розі Хрещатику та Хмельницького  (тоді Леніна).

Що таке «перепічка»? Нічого неймовірного - сосиска в тісті, яку смажать в олії та відразу ж продають.
Власне я чула декілька версій про те, як організували цю «Перепічку». Не впевнена у їх правдивості і чи є хоч доля правди в них взагалі, але один час ходили такі розмови, що на сосиски пускали м'ясо, вірніше його рештки, з м'ясного відділу гастроному. Щоб «продукт» не пропадав та мати можливість заробити «живу копійку», тодішнє керівництво гастроному виділило невеличке приміщенні де смажили сосиски, закладені всередину тіста. Тут же, гарячими, прямо з віконця їх і продавали...

В принципі, з того часу в приготуванні перепічки майже нічого не змінилося, окрім того, що невідомо де беруть ці сосиски, з чого їх зроблено і на якій олії їх готують. Але, судячи по неймовірній популярності і в наші часи, це людей абсолютно не цікавить. Як і наприкінці 70-х - на початку 80-х, за перепічками і сьогодні стоїть довжелезна черга. До речі, черги в 20-25 чоловік, це не рекорд, це - майже норма. Стоять студенти, туристи, просто перехожі, які захотіли перекусити...

Колись я сама, порахувала чергу, яку тут бачила - вона налічувала 45 осіб (фото зроблено сьогодні)

Ось така невеличка історія про ветерана київського фаст-фуду, що пережив «совєти», два майдани, чотирьох президентів України, закриття «Центрального гастроному» та ганебне знищення «ЦУМу» і, який не збирається поступатися ні перед якими там «Макдональдсами», KFC, чи ще якимись імпортними піжонами.