Коли в житті настає "Force Majeure"

Зазвичай, він настає, коли ти на нього зовсім не чекаєш... Тобі, навіть, здається, що у тебе в житті, як і у твоїй сім'ї все гаразд. У тебе ростуть гарні діти, роботоголік чоловік, який тільки думає про роботу та про статок у родині...

Але все руйнується в одну секунду, наче піщаний замок, який накрило величезною хвилею...



Щоправда, замість цунамі тебе накриває снігова лавина, що зривається із гірського схилу на шикарному французькому курорті, і тобі здається, що вже немає ні тебе, ні дітей, ні сім'ї... Коли сніговий туман осяде, виявиться, що всі, хоч і дуже налякані, але живі-здорові, правда, сім'ї у тебе вже немає. Немає у тому розумінні, що твій чоловік, як щур, втік, рятуючи себе та свій корпоративний мобільний телефон, у той час, коли ти та малі діти лишилися у небезпеці. До того ж він (чоловік) безбожно бреше і собі, і всім, виправдовуючись, що "це ваше бачення ситуації"...



...І саме через цю історію ти починаєш розуміти, що біля тебе абсолютно незнайома тобі людина. Ти не знаєш про нього нічого, ні його думок, намірів, прагнень, мотивацій, абсолютно нічого! Перед тобою Хтось, що схожий зовнішньо на твого чоловіка...

Я дуже люблю скандинавський кінематограф за його «мінімалізм": небагатослівність, за нордичну "неемоційність", де кожен погляд, кожен порух руки,  чи поворот голови говорять більше, ніж цілі екзальтовані тиради. А яка шикарна сцена у прибиральні, коли, не зронивши ні пари з уст, обидва головні герої, просто, чистять зуби!


Тут я лишаю вас на самоті з героями, які, на мій погляд, так і не вирішили як їм жити далі... Якщо виникне бажання - подивитесь стрічку від початку до кінця...
Можливо, у вас буде зовсім інше сприйняття ситуації під назвою "Force Majeure".