Зроби подарунок Україні! Переходь на українську!

Коли я прочитала цей відвертий пост, то мені в голові промайнула думка: яка ж трагікомічна ситуація!
Чи можна десь в світі ще, окрім, можливо, Бєларусі, уявити таку ситуація? Ви можете уявити таку акцію в Тбілісі -  «грузини, говоріть грузинською!», або в Таллінні -  «зробіть подарунок Естонії! Говори естонською!»
... Дійсно, маємо те, що маємо! Але як би там не було, я хочу ще раз подякувати авторові цього посту за таку відверту розмову. І давайте, нарешті, себе поважати і не давати всякому непотребу керувати нами!

Originally posted by lesadko at Зроби подарунок Україні! Переходь на українську!

Відучора найбільше бажання – говорити українською
Олександра Кужель

Була сьогодні у справах на Європейській площі і завітала ненадовго на мітинг проти "мовного" закону біля Українського дому.

Напишу я спочатку коротенько про свою позицію в цьому питанні:
Мені подобається наша теперішня україно-російська двомовність, яка де-факто існує в країні. Деяким чином вона нас об'єднує і цим відрізняє від інших, - ми ж всі розуміємо обидві мови, хоч кожний говорить своєю. Моє реальне оточення поділяється десь приблизно 50% україномовних на 50% російськомовних, і україномовних з кожним роком стає більше. Сама я ще пару років тому називала себе "російськомовна українська націоналістка" :) Тепер говорю українською майже вільно, але повністю перехід на українську ще не завершила. Сама я нікого ніколи зроду не буду силоміць заставляти говорити українською (боже збав! бо тільки відвернути можна). Тим не менш вважаю, що суцільна українська мова є необхідною цементуючою умовою для побудови справжньої своєї єдиної держави. Таку державу за 20 років не збудуєш, а от за 50 можна. Тож у нас є ще час на повільний і дуже-дуже обережний перехід на повну україномовність. Такий перехід має забезпечити законами держава і власним патрітизмом її громадяни. Тих, хто живе в Україні та взагалі не хоче знати українську, не розумію за недалекоглядність, бо, якщо таких буде багато, є небезпека так свою власну державу і не отримати. А політиків, які пишуть та приймають такі закони, які дозволяють українську мову взагалі не знати та не вживати, вважаю провокаторами та такими, що працюють на розкол країни. Не вважаю їх громадянами України. Все. Крапка.

Тепер про мітинг. Ну мітинг, як мітинг. Сьогодні було спокійно. Після вчорашніх двосторонніх "газових атак" все виглядає досить миролюбно. Міліція ховається у холодочку, а мітингувальники розпікаються на сонці. Особливо важко тим, хто голодує на сходах. Вони там ще й ночують. Народу мало. Нажаль. Країна на свій захист поки що не піднялася... Отже все, що тепер відбувається, ми заслужили.

Проте ті, кого я там побачила та поспілкувалася, дуже-дуже приємні люди - такі собі характерні типажі скромних щирих завзятих українців. Що мене приємно вразило, що серед хаосу усяких різних реакцій-емоцій на "закон" знайшлася одна дуже правильна та корисна справа. Ясна річ, я відразу на неї підписалася)) Розумні небайдужі люди придумали методику (ну не зовсім методику, але щось подібне), як допомогти людям опанувати українську та почати нею розмовляти.

Ось такі книжечки роздавали безкоштовно:

( що там є всередині... )

Отже, я тепер маю з чим піти в люди :-))

У кого є бажання мати поради щодо переходу на українську або стати учасником акції (поки що точно не знаю, які доручення будуть давати учасникам), то підходьте до Українського дому та отримайте таку книжечку.

І хай нам всім пощастить вибратись з тієї халепи, в якій ми опинилися два з лишнім роки тому.