Сьогодні, із запізненням у два з половиною місяці та з превеликим сумом, дізналася, що пішов з життя Микола Андрійович Стороженко - видатний український художник та дивовижна людина. Його не стало і разом з ним пішла ціла епоха в українському мистецтві.
Різнобічність його таланту вражала: йому були підвладні різнобічні техніки живопису, графіки, мономентпльного мистецтва та іконографії. Недивлячись на всі свої звання, титули та регалії, він був неймовірно простою та порядною людиною, він був не тільки людиною з великої букви, а й українцем з великої букви. Ось що Микола Андрійович написав у 2011 році, колм відкривалася виставка його ілюстрацій до
«Кобзаря»:««Кобзар» Тараса Шевченка для мене - книга священна.
Більше 18 років я працював над цим виданням. Тож цей «Кобзар» звірений моїм життям, думкою і сумлінням.
Минуло 169 років після першого видання «Кобзаря», а видання 2004-го року, здійснене у видавництві «Дніпро», - перше, що без цензури. Цензором була моя душа.
По-друге: мій метод - не ілюстративний, а чуття внутрішнього Духу і ладу творів поета. Тому виявилась потреба (і це третя особливість) увінчати художній образ словом, у формі ессе.
Для мене Тарас Шевченко як Мойсей, Гомер чи Леонардо да Вінчі - земна людина з величним, неземним духом. І душею, в якій вся Україна і весь Світ.
А слово Шевченка - то вібрація Божественного світла в устах поета: «Знать од Бога і голос той і ті слова ідуть меж люди».
Його слово - сповідь і благословення, всеземне, втілене в Думу. А Дума Шевченка – то діти. Поет молив: «В Україну ідіть, діти».
Я і всі ми, його діти, знайдемо в думах глибоких «Щиру правду». І сповідаємось у правді перед Великим пророчим словом «Кобзаря».
І я, Микола Стороженко, сповідаюсь.»
Царство Вам Небесне, Миколо Андрійовичу!
Ознайомитися з роботами автора можна
тут.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
